Психологічний аналіз групових феноменів у котерапії

 
 

Психологічний аналіз групових феноменів у котерапії

Вовк А.Р. Кравченко Л. В



Вовк А.Р. Кравченко Л. В.
: Психологічний аналіз групових феноменів у котерапії
1. У терапевтів-початківців існують суб'єктивні фантазії щодо розподілу відповідальності між ними перед клієнтом, що знижують їх рівень ситуативної тривожності.
Розподіл відповідальності веде також до відсутності специфічної нервозності терапевтів-початківців та інших позитивних ефектів. Наприклад, дані спостережень свідчать, що у студентів, які навчаються консультуванню в режимі котерапії, виникає специфічне вміння тримати паузу в процесі роботи. Студенти більш впевнені у собі, коли працюють у парі. Ще одним плюсом є те, що вони конструктивніше працюють у режимі конфронтації з клієнтом і, головне, перестають побоюватися цього режиму. Крім того, у терапевтів-початківців зростає зрілість інтерпретацій матеріалу стосовно проблеми клієнта (одна голова добре, а дві – краще).
2. Спільне консультування сприяє взаємній рефлексії щодо професійної майстерності і забезпечує можливість мати за підсумками такої рефлексії зворотний зв'язок чи проводити супервізію.
Навчання у форматі котерапії сприяє розвитку рефлексії на професійні способи діяльності – навіть проста необхідність погоджувати в реальному часі консультування власну роботу з роботою котерапевта-партнера є досить важливою для формування практичних навичок терапевтичної роботи.
3. Модель різностатевої пари в котерапії відтворює для клієнта модель родини.
Така специфічна риса різностатевої котерапевтичної пари сприяє розвитку ряду інших діагностично і терапевтично важливих явищ. Наприклад, різностатева пара котерапевтів сильніше провокує феномени переносу з боку клієнта. У клієнта актуалізуються конкурентні відносини з консультантом однієї з ним статі, що веде до можливості відігравати Едипові відносини.
4. Котерапевтична ситуація сприяє перенесенню аутентичних взаємодій між терапевтами в “модель дійсних людських відносин” для клієнта.
5. У котерапевтичному консультуванні можна гнучко маневрувати розподілом стратегій консультування.
6. При котерапевтичній формі терапії цікавіше і безпечніше працювати.
Зокрема, збільшення безпеки пов'язано з тим, що в котерапевтів у ситуації психотерапевтичної конфронтації з клієнтом або з терапевтичною групою спрацьовують процеси взаємної підтримки. Останній факт відзначається також у роботах І.Ялома (2000) та у C.Whitaker&T.Malone (1981).
Поряд з відзначеними позитивними ефектами в спільному консультуванні існує і ряд труднощів, які необхідно враховувати котерапевтам-практикам. Серед таких труднощів ми вирізняємо:
1. Необхідність погоджувати індивідуальні темпоритми ведення консультування.
Так, у парі з більш досвідченим терапевтом котерапевт-початківець може почувати нарцисичне пригнічення, що веде до відхилення від первісних терапевтичних цілей у бік боротьби за владу.
2. Необхідність погоджувати взаємини в діаді з третьою, близькою одному з терапевтів, особою.
Такою особою може бути чоловік/дружина, близький друг чи подруга, що ревно ставиться до партнера по роботі свого обранця. У деяких випадках значимі інші котерапевта можуть виступати навіть проти самої можливості спільної роботи.
3. Система взаємин у різностатевій парі котерапевтів може ускладнитися завдяки феноменам переносу і контрпереносу, що виникають між самими консультантами.
4. Деякі пацієнти намагаються скористатися неусвідомлюваною динамікою взаємин між котерапевтами для того, щоб їх посварити.
Сюди належать усі спроби пацієнтів спровокувати конфлікт між консультантами. Наприклад, клієнт може “ненавмисно” нахвалювати одного з терапевтів на тлі знецінювання іншого.
5. Конкуренція між самими котерапевтами, особливо якщо вони тільки починають консультувати спільно (можуть бути альтернативні точки зору на шляхи вирішення проблеми, на подальшу стратегію роботи тощо).
Крім переваг і труднощів котерапії в четвертому розділі ми аналізуємо принципи спільного консультування, впроваджуємо поняття етичного кодексу котерапевта і формулюємо правила навчання психотерапії в режимі спільної роботи.
Узагальнити результати нашої роботи можна у таких висновках:
4. Ще одна специфічна риса феноменогенезу в котерапії полягає в тому, що в спрацьованій парі психотерапевтів формується груповий суб'єкт дискурсу. Груповий суб'єкт дискурсу має ряд специфічних особливостей, до яких належать: а) рефлексія на внутрішньогрупові відносини і поведінку; б) гнучка, погоджена диференціація рольової структури; в) наявність ієрархічної системи групових феноменів; г) наявність індивідуального стилю котерапевтичної діяльності тощо. Крім того, груповий суб'єкт дискурсу є ситуативним системним утворенням, який залежить від виконуваної діяльності й від ситуації консультування в цілому.
6. Котерапевтична практика визначається кількома можливими моделями обміну стратегіями терапевтичної роботи. Найбільш адекватною з погляду аналізу дискурсу консультування є модель розподілу стратегій на феноменологічну і структурно-аналітичну. Обмін цими стратегіями в процесі котерапевтичного консультування становить тактику котерапії.
Метод розподілу стратегій на структурно-аналітичну і феноменологичну може бути використаний як центральний прийом котерапевтичної роботи. У поєднанні з принципом редукції позначувальних до деяких несвідомих структур людей, що спілкуються, цей метод перетворюється в процедуру, названу нами структурною редукцією позначувальних. Метод структурної редукції являє собою готову процедуру котерапевтичної роботи і може бути використаний як у самій котерапії, так і при навчанні студентів навичкам психологічного консультування
9. Основними нормами і принципами консультування в режимі котерапії є: а) побудова взаємодії між котерапевтами за принципом "невладних відносин"; б) орієнтація на саму терапевтичну діяльність, а не на з'ясування відносин один з одним; в) щирість у взаєминах протягом усього періоду співробітництва; г) регулярний взаємний аналіз.
8. Режим котерапевтичної роботи також може бути використаний як дидактичний метод при засвоєнні студентами навичок практичного консультування. Адже, крім власне терапевтичних навичок і умінь, у студентів формуються такі додаткові особистісні якості як колегіальність, співробітництво, здатність до взаємної рефлексії тощо. Що стосується професійно важливих якостей психотерапевта, то при застосуванні котерапевтичної форми консультування вони формуються швидше. Усе це дозволяє стверджувати, що котерапевтичний формат психологічної допомоги у груповій формі роботи поліпшує якість навчання навичкам психотерапії.
Література
1. Кейсельман (Дорожкин) В.Р. Котерапия и практика консультирования. – К.: “Ваклер”, 2001. – 184 с.


Создан 22 дек 2008



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником